Випускник космічного коледжу Александр — син адмірала Бруно Шнайдера, який сімнадцять років тому організував спробу державного перевороту на планеті Октавія й сам загинув під час збройного заколоту. Через батька молодий пілот не може навіть мріяти про військову кар’єру; також для нього не знайшлося місця на цивільних міжзоряних кораблях. Проте, завдяки своїм непересічним здібностям і почасти — щасливому випадку, йому вдається вступити на службу до елітного дослідницького флоту, що займається вивченням Далекого Космосу. Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...

...Природа не стоїть на місці, і людина, яка вона є, не вінець її творіння. Одного разу еволюція зробила черговий стрибок, і породила людей, здатних керувати фундаментальними силами світобудови. Цих людей у народі називали чаклунами, їх не любили й боялися, а церква та владоможці бачили в них загрозу для свого добробуту. Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували... (Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)

Вiчнiсть належить нам. I кожен вiзьме собi стiльки, скiльки вмiститься у жменях. Тiльки не розсипте, бо свого часу Бог неуважно розчепiрив пальцi — i от тепер на небi стiльки зiрок, що не порахувати навiть нашим нащадкам. Випадкова зустрiч приводить головного героя у табiр заколотникiв. Режим iнопланетних загарбникiв, який, здавалося, житиме вiчно, раптом починає трiщати по швах... Та навiть сили добра, що мають урештi-решт перемогти, виявляються не такими вже й добрими. А сили зла — не такими вже й злими. Iнакше кажучи, все, як у нашому життi. Бо це книжка про нас iз вами. I до дiдька космольоти та просторовi переходи. Адже Вiчнiсть насправдi у наших руках. Просто у жменях.

Будьте пильні, коли повертаєтесь додому з роботи, і гарненько подумайте, чи варто запрошувати до себе заблудлих котів. У цих милих створінь можуть виявитися дуже дивні звички і не менш дивні господарі. Всім відомо, що коти гуляють самі по собі, але дивіться, щоб вони не забрали вас із собою на прогулянку в далекі краї. Адже світ такий багатогранний...

Перша книга трилогії про Грані. Розширена версія роману „Сутінки Великих“, що був опублікований у видавництві „Джерела М“. Пропонований текст доповнено розділами, написаними для російського видання („Все Грани Мира“).

Вiчнiсть належить нам. I кожен вiзьме собi стiльки, скiльки вмiститься у жменях. Тiльки не розсипте, бо свого часу Бог неуважно розчепiрив пальцi — i от тепер на небi стiльки зiрок, що не порахувати навiть нашим нащадкам.

Випадкова зустрiч приводить головного героя у табiр заколотникiв. Режим iнопланетних загарбникiв, який, здавалося, житиме вiчно, раптом починає трiщати по швах... Та навiть сили добра, що мають урештi-решт перемогти, виявляються не такими вже й добрими. А сили зла — не такими вже й злими. Iнакше кажучи, все, як у нашому життi. Бо це книжка про нас iз вами. I до дiдька космольоти та просторовi переходи.

Адже Вiчнiсть насправдi у наших руках. Просто у жменях.

...Історична фантастика? Фантастична історія?.. Мабуть, і те й інше. Книга написана як цілком традиційний авантюрно-історичний роман з усіма його неодмінними атрибутами — динамічним, закрученим сюжетом, придворними і політичними інтригами, сценами битв і турнірів, ретельним зображенням історичного тла подій, побуту та звичаїв епохи, складними, часом заплутаними і неоднозначними стосунками героїв — ну, і звичайно, з коханням.

Водночас на сторінках книги в неявному вигляді присутній фантастичний елемент. Це не чаклуни з драконами, не прибульці з інших світів і навіть не гості з майбутнього, що прагнуть змінити власне минуле. Фантастика лежить у самій основі сюжету, в тому самому історичному тлі. У «Принці Галії» витвором авторської уяви є не лише окремі персонажі і ситуації, а вся історія середньовічної Європи з часів падіння Риму до середини XV сторіччя, коли відбуваються зображені в романі події. Автор пропонує читачеві свій погляд на наше минуле, але не намагається ні в чому переконати його, а просто радить розглянути інші можливості історичного розвитку і самому вирішити, що ми втратили, а що навпаки — виграли від того, що історія повернулася саме так, а не якось інакше.

Випускник космічного коледжу Александр — син адмірала Бруно Шнайдера, який сімнадцять років тому організував спробу державного перевороту на планеті Октавія й сам загинув під час збройного заколоту. Через батька молодий пілот не може навіть мріяти про військову кар’єру; також для нього не знайшлося місця на цивільних міжзоряних кораблях. Проте, завдяки своїм непересічним здібностям і почасти — щасливому випадку, йому вдається вступити на службу до елітного дослідницького флоту, що займається вивченням Далекого Космосу.

Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...

...Природа не стоїть на місці, і людина, яка вона є, не вінець її творіння. Одного разу еволюція зробила черговий стрибок, і породила людей, здатних керувати фундаментальними силами світобудови. Цих людей у народі називали чаклунами, їх не любили й боялися, а церква та владоможці бачили в них загрозу для свого добробуту.

Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...

(. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)

Спомини Никифора Авраменка, написані в рідкісному для української літератури жанрі «документального свідоцтва», вражають своєю відвертістю та безпосередністю. Події в Україні першої половини XX століття постають крізь особистісне сприйняття простої людини, чия молодість припала на буремні роки Визвольної війни. Дитинство в Запоріжжі початку минулого століття, фронти Першої світової, становлення української армії, бої українських військ у 1917–1919 рр., Зимовий похід, еміграція у Польщі — про все це читач дізнається з щирої сповіді учасника тих далеких подій. Упорядковані та підготовлені до друку автором ще на початку 1970-х, спомини стали своєрідним посланням нащадкам у XXI столітті.

Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.

Будьте обережні, повертаючись додому з роботи, і гарненько подумайте, перш ніж підбирати заблудлого кота. Він може виявитися зовсім не тим, ким здається на перший погляд, і через нього ви вклепаєтеся в таку пригоду, яка не уявлялась вам навіть у найбурхливіших фантазіях і не снилася в найжахливіших снах. Усе передбачити просто неможливо — адже світ такий багатогранний…

Перша книга трилогії про Грані. Розширена версія роману „Сутінки Великих“, що був опублікований у видавництві „Джерела М“. Пропонований текст доповнено розділами, написаними для російського видання („Все Грани Мира“).

З відходом Метра у світі не залишилося Великих. Лише близька Метрові людина, верховний інквізитор Ференц Карой міг здогадатися про призначення двох, у минулому, здавалося б, найзвичайнісіньких мешканців Основи, а тепер вищих маґів — Владислава та Інґи. А ще Веліал — Господар Потойбіччя. Усюди розставлено пастки Князя Нижнього Світу. Веліал тріумфує — йому вдалося розлучити героїв. А лише вони вдвох здатні зупинити наступ Пітьми...

Вічність належить нам. І кожен візьме собі стільки, скільки вміститься у жменях. Тільки не розсипте, бо свого часу Бог неуважно розчепірив пальці — і от тепер на небі стільки зірок, що не порахувати навіть нашим нащадкам.

Випадкова зустріч приводить головного героя у табір заколотників. Режим інопланетних загарбників, який, здавалося, житиме вічно, раптом починає тріщати по швах... Та навіть сили добра, що мають урешті-решт перемогти, виявляються не такими вже й добрими. А сили зла — не такими вже й злими. Інакше кажучи, все, як у нашому житті. Бо це книжка про нас із вами. І до дідька космольоти та просторові переходи.

Адже Вічність насправді у наших руках. Просто у жменях.

Ейрін вер Келлах була звичайнісінькою принцесою, яких на світі багато. До того ж королівство, де править її батько, геть маленьке й незначне; власне, воно лише нещодавно стало королівством, а доти було пересічним князівством.

Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…

[Примітка. Роман було опубліковано в російському перекладі:   — Москва: Альфа-Книга, 2013. При оформленні українського тексту використано обкладинку з вищезгаданого видання.]