In Homer’s account in , Penelope—wife of Odysseus and cousin of the beautiful Helen of Troy—is portrayed as the quintessential faithful wife, her story a salutary lesson through the ages. Left alone for twenty years when Odysseus goes off to fight in the Trojan war after the abduction of Helen, Penelope manages, in the face of scandalous rumours, to maintain the kingdom of Ithaca, bring up her wayward son, and keep over a hundred suitors at bay, simultaneously. When Odysseus finally comes home after enduring hardships, overcoming monsters and sleeping with goddesses, he kills her suitors and—curiously—twelve of her maids.

In a splendid contemporary twist to the ancient story, Margaret Atwood has chosen to give the telling of it to Penelope and to her twelve hanged Maids, asking: ‘What led to the hanging of the maids, and what was Penelope really up to?’ In Atwood’s dazzling, playful retelling, the story becomes as wise and compassionate as it is haunting, and as wildly entertaining as it is disturbing

With wit and verve, drawing on the storytelling and poetic talent for which she herself is renowned, she gives Penelope new life and reality—and sets out to provide an answer to an ancient mystery.

The Song of Hiawatha is based on the legends and stories of many North American Indian tribes, but especially those of the Ojibway Indians of northern Michigan, Wisconsin, and Minnesota. They were collected by Henry Rowe Schoolcraft, the reknowned historian, pioneer explorer, and geologist. He was superintendent of Indian affairs for Michigan from 1836 to 1841.

Schoolcraft married Jane, O-bah-bahm-wawa-ge-zhe-go-qua (The Woman of the Sound Which the Stars Make Rushing Through the Sky), Johnston. Jane was a daughter of John Johnston, an early Irish fur trader, and O-shau-gus-coday-way-qua (The Woman of the Green Prairie), who was a daughter of Waub-o-jeeg (The White Fisher), who was Chief of the Ojibway tribe at La Pointe, Wisconsin.

Jane and her mother are credited with having researched, authenticated, and compiled much of the material Schoolcraft included in his Algic Researches (1839) and a revision published in 1856 as The Myth of Hiawatha. It was this latter revision that Longfellow used as the basis for The Song of Hiawatha.

Longfellow began Hiawatha on June 25, 1854, he completed it on March 29, 1855, and it was published November 10, 1855. As soon as the poem was published its popularity was assured. However, it also was severely criticized as a plagiary of the Finnish epic poem Kalevala. Longfellow made no secret of the fact that he had used the meter of the Kalevala; but as for the legends, he openly gave credit to Schoolcraft in his notes to the poem.

I would add a personal note here. My father's roots include Ojibway Indians: his mother, Margaret Caroline Davenport, was a daughter of Susan des Carreaux, O-gee-em-a-qua (The Chief Woman), Davenport whose mother was a daughter of Chief Waub-o-jeeg. Finally, my mother used to rock me to sleep reading portions of Hiawatha to me, especially:

Woodrow W. Morris

April 1, 1991

В книге предлагаются народные сказки и легенды, адаптированные (без упрощения текста оригинала) по методу Ильи Франка. Уникальность метода заключается в том, что запоминание слов и выражений происходит за счет их повторяемости, без заучивания и необходимости использовать словарь. Пособие способствует эффективному освоению языка, может служить дополнением к учебной программе. Предназначено для студентов, для изучающих греческий язык самостоятельно, а также для всех интересующихся греческой культурой.

Давньогрецька міфологія є одним із найяскравіших феноменів світової цивілізації. Вона не тільки засвідчила самобутність мислення, пізнання давніми греками закономірностей, що панують у світі, місця людини в ньому, а й сформулювала універсальний кодекс людської честі, виміри шляхетної поведінки. У ній вкорінені духовність, етичні принципи, культура багатьох європейських народів. Без знання її не пізнати глибин історії, багатьох релігійних систем, вершинних надбань літератури, музики, живопису, архітектури, кіно- та театрального мистецтв. Саме тому вона вивчається студентами гуманітарних факультетів, популярна серед людей, небайдужих до свого духовного розвитку і рівня особистої культури.

Сказки и легенды любят читать не только дети, но и взрослые. В книгу вошли красивые английские легенды «Принцесса Кентербери», «Биннори», «Леди Годива» и др. Тексты подготовлены для уровня 2 (для продолжающих учить английский язык нижней ступени Pre-Intermediate) и снабжены комментариями. К произведениям даны упражнения для проверки понимания текста, а в конце книги – англо-русский словарик. Издание предназначено для всех, кто стремится читать на английском языке.

Гэтую кнігу без сумніву можна назваць энцыклапедыяй, даведнікам жыцця беларускага народу, яго фальклору, культуры, традыцыяў. У вельмі даступнай і часта дасціпнай форме аўтар паказвае вераванні жыхароў паўночнай Беларусі, іх спрадвечную прагу да лепшага і адвечную долю няшчаснікаў. Гісторыі, пераказваемыя з вуснаў у вусны, з пакалення ў пакаленне, пераўтварыліся ў легенды, міфы, паданні, якім свята верылі, якім падпарадкоўваліся. У фантазіях увесь час блукаюць нядобрыя духі, якія, аднак, служаць злым панам, чараўнікам і ўсім непрыяцелям простага люду. Апавяданні старых пра розныя здарэнні ў іх народных аповесцях, якія перайшлі ад чалавека да чалавека са старадаўніх часоў, былі для аўтара гісторыяй гэтае зямлі, характару і пачуццяў беларусаў. Гэтаксама гісторыяй яны з’яўляюцца і для нас сённяшніх.

Першая частка (раздзелы «Што здарылася з Драўляным Дзядком» і «Кабета Інсекта») гэтае аповесці Я.Баршчэўскага была надрукавана ў пятым томіку альманаха «Nіezabudka» на 1844 г. яшчэ да з'яўлення «Шляхціца Завальні». Другая частка — у восьмым томіку альманаха Казіміра Буйніцкага «Rubon» на 1847 г. ужо пасля выхаду «Шляхціца Завальні».

Статья Александры Барковой об эпических героях. Взято с mith.ru

Гомер

Одіссея

© :) Homer, 800-700 BC

Джерело: Гомер. Одіссея. Х.: Фоліо, 2001 . 547 с.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003

ЗМІСТ

стор.

К.С.Забарило. Гомерова «Одіссея» та її місце у світовій літературі 3

Пісня перша День перший Рада богів. Афіна наставляє Телемаха 33

Пісня друга День другий і ранок третього дня Збори ітакійців. Телемахів од'їзд 50

Пісня третя День третій і четвертий до вечора п 'ятого дня В Пілосі 67

Пісня четверта Вечір п 'ятого дня і день шостий В Лакедемоні 87

Пісня п'ята День сьомий і далі до кінця тридцять першого дня Пліт Одіссеїв 118

Пісня шоста Тридцять другий день Прибуття Одіссея до феаків 138

Пісня сьома Вечір тридцять другого дня Одіссеїв прихід до Алкіноя 152

Пісня восьма День тридцять третій Одіссеєве перебування у феаків 165

Пісня дев'ята Вечір тридцять третього дня Розповідь Алкіноєві. Пригода в кіклопа 187

Пісня десята Вечір тридцять третього дня Пригоди в Еола, у лестригонів та в Кіркеї 211

Пісня одинадцята Вечір тридцять третього дня Жертви для виклику померлих 235

Пісня дванадцята Вечір тридцять третього дня Сирени, Скілла і Харібда, бики Геліоса 259

Пісня тринадцята Тридцять четвертий день і ранок тридцять п 'ятого Відплиття Одіссея з країни феаків і прибуття до Ітаки 278

Пісня чотирнадцята День тридцять п'ятий 296

Пісня п'ятнадцята Тридцять п 'ятий і тридцять шостий день; ранок тридцять сьомого Прибуття Телемаха до Евмея 317

Пісня шістнадцята День тридцять сьомий Упізнання Одіссея Телемахом 338

Пісня сімнадцята День тридцять восьмий Повернення Телемаха на Ітаку 357

Пісня вісімнадцята День тридцять восьмий Бій Одіссея з Іром навкулачки 380

Пісня дев'ятнадцята Вечір тридцять восьмого дня Зустріч Одіссея й Пенелопи. Умивання ніг 396

Пісня двадцята Ніч з тридцять восьмого на тридцять дев 'ятий день.

Вранці і опівдні тридцять дев 'ятого дня Перед убивством женихів 420

Пісня двадцять перша День тридцять дев 'ятий Лук Одіссеїв 435

Пісня двадцять друга День тридцять дев 'ятий Побиття женихів 452

Пісня двадцять третя Вечір тридцять дев 'ятого і ранок сорокового дня Пенелопа впізнає Одіссея 471

Головна дійова особа книги — це англійський народний герой, благородний розбійник Робін Гуд, який за переказами діяв зі своєю ватагою в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих лицарів і священиків, віддаючи здобич біднякам.

У зборнік увайшлі беларускія народныя легснды, паданні вусныя сказы, у якіх адлюстроўваюцца нацыянальныя рысы жыцця народа, выяўляецца яго светапогляд. Творы ўзяты з рукапісных архіваў, а таксама з фальклорна-этнаграфічных зборнікаў Е Раманава, П. Шэйна, А. Сержпутоўскага, М. Дабравольскага, М. Федароўскага, з літаратурных крыніц і запісаў самога складальніка.

Тэксты адаптаваны з разлікам на масавага чытача.

На сторінках цієї книжки постають легенди про потерчат і мавок, чортів і русалок, вовкулаків і чугайстрів, упирів та відьом, домовиків і лісовиків — демонологічних істот світу наших пращурів. Українці населяли дивними істотами хату і хлів, подвір’я, поле і ліс. У такий спосіб наші предки складали уявлення про Всесвіт і визначали місце людини в ньому. Ви поринете в багатий і цікавий, повний переказів і легенд світ української міфології! І раптом може здатися, що то не старі половиці скриплять, а тихо крадеться домовик, серед темних водоростей блисне зелене пасмо русалчиного волосся, а з темного лісу долине моторошне виття вовкулаки… Джерельну основу видання здебільшого склали етнографічні матеріали автора з Полісся, Волині, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття. Для увиразнення образів персонажів і розширення географії дослідження залучено й записи студентів та аспірантів кафедри етнології історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, а також уже опубліковані матеріали Павла Чубинського, Володимира Гнатюка, Володимира Шухевича, Людмили Виноградової та інших.

Знайомтесь із майбутнім бестселером — майстер пера Ніл Ґейман представляє дивовижний переказ величних скандинавських міфів. Автор вже давно черпає натхнення для створення власних фантастичних світів у стародавній міфології. Тепер він звернувся до джерела і презентує майстерну обробку величних історій півночі.

Давньогрецька міфологія є одним із найяскравіших феноменів світової цивілізації. Вона не тільки засвідчила самобутність мислення, пізнання давніми греками закономірностей, що панують у світі, місця людини в ньому, а й сформулювала універсальний кодекс людської честі, виміри шляхетної поведінки. У ній вкорінені духовність, етичні принципи, культура багатьох європейських народів. Без знання її не пізнати глибин історії, багатьох релігійних систем, вершинних надбань літератури, музики, живопису, архітектури, кіно- та театрального мистецтв. Саме тому вона вивчається студентами гуманітарних факультетів, популярна серед людей, небайдужих до свого духовного розвитку і рівня особистої культури.

Ім’я української письменниці Наталени Королеви (1888-1966) майже не відоме сучасному читачеві. Вона є автором історичних романів, повістей, оповідань, таких як «1913», «Предок», «Сон тіні» та інші. Переважну більшість творів ще й досі не видано.

До книжки ввійшов цикл «Легенди старокиївські», написання яких було завершено на початку 40-х років минулого століття. Це 25 легенд-оповідань, кожне з яких містить цілий комплекс ідей, думок, фактів, спостережень, художніх перевтілень. Тематично вони поділені на: легенди скіфські, легенди княжої Русі і легенди, пов’язані з Києво-Печерським монастирем.

Сусветную вядомасць Гэнры Лангфэла прынесла паэма «Спеў аб Гаяваце» (1855), напісаная на аснове індзейскіх паданняў. Паэма апявае прыгажосць і мудрасць чалавека, які жыве адным жыццём з прыродай.

У книзі вперше українською мовою у найповнішому викладі зібрані персонажі туркменської міфології, фольклору, епосу. Словникові статті про надзвичайних персонажів проілюстровані казками, легендами, прислів'ями, приказками, поезією сучасних та давніх туркменських поетів у літературному перекладі. Вперше українською мовою перекладені літературні пам'ятки «Книга мого діда Коркута», «Родовід туркменів» Абу-л-Газі, «Подорож до Середньої Азії» угорського мандрівника Армінія Вамбері. Читач, знайомлячись з побутом, звичаями та повір'ями давнини, немовби занурюється у життя племен та народностей, які утворили сьогоднішній процвітаючий Туркменістан.

Це книжка про відважного розбійника Робіна Гуда, оборонця бідних і знедолених; про його вірних друзів, Маленького Джона, Пурпурового Вілла, мірошниченка Мача та інших вбраних у зелене вільних стрільців, несхибних лучників, що ніколи один одного в біді не кидали; про дівчину Маріан, що відшукала Робіна Гуда в шервудському лісі й заступилася за нього перед королевою; про те, як Робін Гуд подолав ноттінгемського шерифа, переміг сера Гая Гісборна і здобув багато інших сміливих звитяг.

Народні балади про Робін Гуда переказали англійські письменники Д. Макспедден та Ч. Вільсон.